•                                              Практичний психолог

                                          Самко Вікторія в'ячеславівна

Графік  роботи

практичного  психолога

комунального закладу

«Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області»

 Самко Вікторії В'ячеславівни

на ІІ семестр 2018-2019 н.р.

Консультування батьків

Понеділок з 16:00 до 17:00

Четвер  з   8:00 до 10:00

• психологічне забезпечення освітнього процесу; 
•   психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;  
•  психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти; 
•  психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу; 
• реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;  
• консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо; 
•  роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

Практичний психолог КЗ «Ліцей» сприяє: 

• формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації;
• профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності; 
• формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей;
• попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників;
•  формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами; 
• формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу;
• попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;
• формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.

Загальні поради батькам першокласників:

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює,витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кількалагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненніїї стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будешдобре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивн іпоказники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що дітилюблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їйповинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.
• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.
• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.
• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багатодітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності:

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальнее життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, 
• навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.

• Важливо правильно використати властиву кожнійдитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.

• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.

• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

• 6 років — 30-45 хвилин;
• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;
• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;
• 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Поради педагогам щодо безпечної поведінки в мережі Інтернет

Учителю необхідно врахувати наступні ключові аспекти формування в учнів компетенцій і навичокбезпечної поведінки в мережі Інтернет:

1. Педагог повинен чітко розуміти для себе  мету профілактичної роботи, яка повинна бути  реалістичною,  конкретною  та позитивною.  При цьому вчитель має досягти чогось позитивного (навчити, показати, сформувати стійку мотивацію).

2. Превентивна діяльність має бути зорієнтована на подолання можливих ризиків у мережі Інтернет, а не на те, щоб «посіяти» переживання та хвилювання через ці ризики.

3. Необхідно виховувати адекватну реакцію на мінливу ситуацію, що  виникає  в  реальному  житті,  за  допомогою  Інтернету. Тому треба  вчити бути  готовим  до частої  зміни  «декорацій»  у житті  і  не робити з цього життєвої проблеми.

4. Слід  заохочувати дітей жити реальним життям, а не віртуальним.  Корисно  акцентувати  увагу  учнів  на тому, що набагато легше заховатися за будь-яку соціальну роль (віртуальний образ)  і навіть  ужитися  в цю  роль  у віртуальному  світі.  Але  життя навколо не віртуальне, а реальне.

5. Важливо правильно соціально орієнтувати дітей\підлітків. Практично всі  вони  користуються  Інтернетом.  Необхідно  показати,  що  використання нелегальних чи шкідливих ресурсів Інтернету може призвести до асоціальної  поведінки.  Тому  так  важливо  зорієнтувати  підлітків на побудову конструктивних відносин з людьми, направити їх до людей, а не від людей або проти них.

6. Треба  звертати увагу  на важливість формування в учнів  стійкої мотивації до  безпечної  поведінки  під  час  роботи  в  мережі  Інтернет.

                             ПРАВИЛА ІНТЕРНЕТ-БЕЗПЕКИ ТА ІНТЕРНЕТ-ЕТИКИ

ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

• Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволубатьків.
• Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів – вони знають, що треба робити.
• Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
• Не відкривайте листи електронної пошти, файли абоWeb-сторінки, отриман івід людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
• Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
• Завжди дотримуйтес ьсімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
• Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
• Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші респонденти будуть ввічливими з вами.
• У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ – це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.
• Не надсилайте у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості з вашим співрозмовником.
• Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання – це сприймається як "спам", і звичайно засмучує користувачів мережі.
• Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!

ДОПОМАГАЙТЕ ПІДЛІТКУ РОЗВИВАТИ ВМІННЯ МИСЛИТИ

Малі діти схильні мислити конкретними, «чорно-білими», поняттями. На противагу їм дорослі здатні збагнути абстрактні поняття, а також мислять глибше, коли доходять висновків чи приймають рішення. Наприклад, більшість дорослих беруть до уваги морально-етичну сторону певного питання і обдумують, як їхні дії вплинуть на інших. Для дорослих такий спосіб мислення став звичним, у той час як підлітки тільки розвивають його.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Візьміть до уваги, що ваш підліток, скоріш за все, просто намагається застосовувати вміння мислити, яке нещодавно виявив у собі. Можливо, він зовсім не переконаний в тих поглядах, які висловлює. Аби довідатись, про що він насправді думає, спочатку похваліть його за старання розмірковувати. («Ти молодець, що розмірковуєш! Однак я не можу повністю погодитись з тобою»). Потім допоможіть йому проаналізувати свої роздуми. («Чи ти вважаєш, що твою ідею можна застосувати в кожній ситуації?»). Ви будете здивовані тим, як легко ваш підліток може переглянути свої погляди і змінити їх на краще.

Однак будьте обережні: не вважайте, що в розмові з дитиною останнє слово має залишатися за вами. Може здаватися, що підліток пропускає ваші слова повз вуха. Але він почує і запам’ятає більше, ніж ви думаєте, хоча, можливо, і не ви́знає цього. Не дивуйтесь, якщо через кілька днів дитина висловить вашу думку і навіть буде стверджувати, що це її власна.

ДОПОМАГАЙТЕ ПІДЛІТКУ ФОРМУВАТИ ВЛАСНІ ПЕРЕКОНАННЯ

Мудрі батьки створюють таку атмосферу, в якій дитина може вільно висловлювати свої погляди

Виховуючи підлітка, батьки мають підготувати його до дорослого життя, коли він залишить рідний дім і стане зрілою людиною Це включає в себе формування особистості дитини: її рис, переконань і цінностей, які визначають, ким вона є. А як поведеться підліток, коли його змушуватимуть зробити щось погане? Якщо він чітко усвідомлює, якою людиною хоче стати, то буде думати не лише про наслідки своїх дій. Він запитає себе: «Яка я людина? Які мої цінності? Ваша дитина формується як особистість. Це дуже добре, оскільки, маючи переконання, вона зможе успішно протистояти тиску ровесників З іншого боку, формуючи власне «я», підліток може почати протистояти вам. Як діяти в такій ситуації?

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Не сперечайтеся з підлітком, а просто повторіть своїми словами його думку. («Чи я правильно тебе зрозумів? Ти кажеш, що...»). Потім поставте кілька запитань. («Чому ти так думаєш?» або «Чому ти робиш такий висновок?»). Дізнайтеся, що́ в серці вашої дитини. Спонукуйте її вільно висловлюватися.  Коли розбіжності у ваших поглядах стосуються лише особистих уподобань, а не моральних принципів, то покажіть підлітку, що поважаєте його думку, навіть якщо не повністю з нею погоджуєтеся.

Формувати свою особистість і власні переконання — це не тільки природно, але й корисно. Зрештою в самій Біблії говориться, що християни не повинні бути схожими на маленьких дітей, яких «кидає, мов на хвилях, і носить туди-сюди кожен вітер вчення» Тож дозволяйте дитині та заохочуйте її формувати свою особистість і тверді переконання.

БУДЬТЕ ГНУЧКІ, АЛЕ НЕПОХИТНІ

Подібно до маленьких дітей, деякі підлітки, щоб змусити батьків здати позиції, взяли собі за звичку надокучати їм, настирливо піднімаючи одне й те саме питання. Якщо таке часто трапляється у вашій сім’ї, будьте обережні. Хоча найлегше дати дитині те, чого вона просить, але цим ви підштовхуєте її до висновку, що суперечками можна домогтися свого..

У той же час будьте помірковані. Наприклад, дозвольте підлітку пояснити, чому він вважає, що в даному випадку може прийти додому пізніше визначеного вами часу.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ. Обговоріть у колі сім’ї домашні правила, зокрема, о котрій годині дитина має повертатися додому. Перш ніж прийняти рішення, вислухайте дитину і візьміть до уваги всі її аргументи . Безумовно, батьки недосконалі.. Якщо суперечка сталася частково з вашої вини, то не вагайтесь попросити в дитини вибачення. Так ви подасте дитині приклад смирення і допоможете їй навчитися визнавати власні помилки.

ЗАПИТАЙТЕ СЕБЕ...

• Які мої слова або вчинки підштовхують дитину до суперечок?
• Які думки з цієї статті мені треба застосувати, щоб ліпше зрозуміти свого підлітка?
• Що мені потрібно робити, аби розмови з дитиною не закінчувалися суперечкою?

Самовизначення  - процес вибору і встановлення людиною індивідуальних цінностей, можливостей, потреб, способів і норм поведінки, а також критеріїв, за якими він сам оцінює себе і свої досягнення.

Самовизначення сприяє соціалізації індивіда.

Самовизначення - це важливий крок на шляху до самореалізації.

Види самовизначення: особистісне ,професійне ,життєве . Всі вони тісно пов'язані між собою і дуже часто перетинаються.

{C}v {C}Самовизначення людини відіграє 

    найважливішу роль у формуванні та 

    становленні її  як особистості.

{C}v {C} Люди, які не змогли знайти свого місця у

     світі, не бачать сенсу свого існування, а,

     відповідно, їм не до чого прагнути, немає

    цілей, яких би вони хотіли досягти.

{C}v {C}Людина, яка втрачає інтерес до життя,

    впадає в глибоку депресію, замикається в собі.

Психологічна підтримка учнів у  особистісному, професійному, життєвому самовизначенні:

Діагностичне вивчення

Тренінгова робота

Психологічни ігри

Профілактична робота

Консультування

Головні цілі психологічної підтримки учнів

Сприяти формуванню у школярів адекватної самооцінки

Допомогати учням знаходити вихід з важких, конфліктних  ситуацій.

Розвивати в учнів уміння життєвого цілеспрямування, спрямованость на профільне і професійне самовизначення

Формувати мотивацію до самовиховання та саморозвитку.

 «Мені ніхто не притримує дверей, то чому я маю це робити комусь?»

«Хіба треба перейматися тим, щоб говорити “будь ласка”, “дякую” і “вибач”, коли є набагато важливіші речі?»

«Я не мушу бути ввічливим з моїми братами і сестрами. Ми ж сім’я».

Чи ти маєш подібні міркування? Якщо так, то ти можеш багато втратити, адже вияв добрих манер приносить хороші плоди.

Що варто знати про манери

Хороші манери можуть позитивно вплинути на такі три сторони твого життя.

1. Репутація. Те, як ти поводишся з іншими, справляє на них добре або погане враження. Якщо ти виявляєш хороші манери, тебе вважатимуть зрілою та відповідальною людиною і поводитимуться з тобою відповідно. Якщо ж ти поводишся грубо, інші думатимуть, що ти дбаєш лише про себе. Через це тобі може бути важко знайти роботу. Ти також можеш втратити інші перспективи.
2. Дружні стосунки.  Люди тягнуться до того, хто виявляє ввічливість і добре до них ставиться. Зрештою, кому подобається перебувати у товаристві нахаби і грубіяна?
3. Ставлення до тебе. Якщо ти стараєшся завжди бути ввічливим, то з часом навіть найзапекліші грубіяни можуть поліпшити своє ставлення до тебе. Звісно, якщо ти поводишся з іншими нахабно, то не чекай доброго ставлення до себе.

Підсумок. Щодня ми маємо справу з різними людьми. Те, як ми поводимось з ними, впливає на їхнє ставлення до нас. Отже, важливо, які в тебе манери!

Як поліпшити свої манери

1. Зроби самоперевірку. Запитай себе: «Чи я шанобливо звертаюся до дорослих? Як часто кажу “будь ласка”, “дякую” або “вибачте”? Чи я дозволяю, аби щось відвертало мою увагу під час розмови з іншими — наприклад, чи перериваю розмову, щоб прочитати СМС і відповісти на нього? Чи я ставлюся з повагою до своїх батьків, брата або сестри? Чи радше поводжуся з рідними безцеремонно, думаючи: “Та це ж свої”?»
2. Визнач свої цілі. Запиши, у чому ти хотів би покращитись. Наприклад, 15-річна дівчина  визнає, що їй треба навчитись «уважно слухати, а не лише багато говорити». Хлопчик, якому 19, каже, що мусить позбутись звички писати СМС, коли перебуває в колі сім’ї чи друзів. Він говорить: «Це вияв неповаги. Вони можуть думати, що мені цікавіше спілкуватися з кимось іншим, а не з ними
3. Аналізуй, чого ти досягнув. Протягом місяця стеж за своєю мовою і поведінкою в галузях, над якими ти працюєш. В кінці місяця запитай себе: «Чи завдяки вияву хороших манер я став кращою людиною?» Поміркуй також: «У чому ще мені треба покращитись?» — і визнач нові цілі.

 Що варто знати

• У стосунках між людьми не може бути все гладко. Досконалих людей не існує. Тому близький друг — навіть найкращий друг — іноді може образити тебе словом або вчинком. Але ти теж не ідеальний. От скажи чесно: хіба ти сам ніколи нікого не ображав?
• Інтернет може сприяти непорозумінням. Наприклад, підліток, якого звати Максим, каже: «Коли бачиш в Інтернеті фото свого друга на якійсь вечірці, то починаєш думати, чому тебе не запросили. Через це почуваєшся жахливо, так ніби тебе зрадили».
• Ти можеш навчитись долати почуття образи

 Що можна зробити

Запитай себе: «Чи я не занадто вразливий? Можливо, просто треба навчитися закривати очі на деякі вади своїх друзів?»

Подумай, чому варто прощати.

«Навіть якщо з тобою повелися не зовсім гарно, краще щиро пробачити. А це означає більше не нагадувати другу про його провину, змушуючи щоразу просити в тебе пробачення. Пробач раз і назавжди» (Марія).

Запитай себе: «Чи образа справді така страшна? Може, заради миру краще пробачити і забути?»

Якщо виясняти стосунки через кожну дрібницю, то дружба охолоне, як тепла кімната, в яку постійно відкривають двері і впускають морозне повітря

Подумай про свого друга.

Запитай себе: «А може, мій друг в чомусь таки правий?»

Підсумок. Вміння не ображатися з будь-якого приводу дуже знадобиться тобі у дорослому житті. Тому вчись цього вже зараз.

 Тест

• Як часто ти гніваєшся?
  • дуже рідко
  • іноді
  • щодня
• Як сильно ти гніваєшся?
  • не дуже сильно
  • сильно
  • аж киплю від гніву
• На кого ти зазвичай гніваєшся?
  • на маму або тата
  • на брата або сестру
  • на друга

Якщо тобі важко контролювати свій гнів, ця стаття тобі допоможе. Спершу розгляньмо, чому важливо зберігати спокій, коли тебе щось дратує.

Чому це важливо

Здоров’я. Як говориться в одному медичному журналі, «гнів може призводити до розвитку серцево-судинних захворювань» («Journal of Medicine and Life»).

Друзі.  якщо ти схильний до гніву, не дивуйся, що люди тебе уникають. «Якщо ти не вчишся панувати над собою,— каже молода жінка, на ім’я Жасмін,— то втратиш добрих друзів».

Репутація. «Якщо ти втрачаєш самовладання,— каже 17-річний Ххлопець,— про це знатимуть інші, і в них складеться відповідне уявлення про тебе». Запитай себе: «Яку репутацію я хочу мати: розважливої людини, яка сприяє миру, чи бомби, що готова вибухнути в будь-який момент

Що тобі робити

Подумай : Чи я схильний до гніву? Чи розумно вважати свої добрі риси власною заслугою, а от вину за свою гнівливість звалювати на спадковість?

 Щоб вирішити проблему, треба навчитись контролювати свої емоції. Якщо ти розвиваєш лагідність і зосереджуєшся на позитивному, то ідея гніватися навіть не спадатиме тобі на думку.

Чому в напруженій ситуації моя перша реакція є вирішальною?

 «Коли ти відповідаєш  люб’язно, твій співрозмовник зазвичай заспокоється. Тоді ти  можеш спокійно поговорити і ваша розмова не переросте  у сварку.

Як своїми словами чи діями я можу підливати масла у вогонь?

 Іноді  треба просто піти геть і добре проаналізувати все, що трапилося. Потім на спокійну голову  братися за вирішення проблеми.

Якщо виникає напружена ситуація, коли найкраще піти геть, але так, щоб це не образило людину?

 Треба не лише жаліти про свої помилки, з них слід також брати уроки. Після того, як не вдалось стримати себе, потрібно заспокоїтись і постановити наступного разу повестися краще» .

Порада.  Постав собі за мету не давати волі гніву впродовж певного часу, скажімо один місяць. Заведи щоденник і записуй, чого тобі вдалось досягнути.

Психологічне насильство більше, ніж інші види насильства, залежить від культурних особливостей вираження емоцій, прийнятих паттернів спілкування в сім'ї і відношення до дітей. Воно є підґрунтям будь-якого насильства.

Психологічне (емоційне) насильство -- поведінка батьків або осіб, що їх заміняють, учителів, вихователів та ін., яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності.

По аналогії з назвою описаного Кемпе в 1962 році "синдрому побитої дитини" Гарбарино використовує термін "психологічно побита дитина", виділяє п'ять форм психологічно негативного відношення до дитини: відторгнення; ізоляція; тероризування; ігнорування; розбещеність.

Відповідно до тверджень Хота і його колег, психологічно жорстоке поводження з дитиною набуває 6 основних форм: відкидання; відмова в емоційному відгуку; приниження; залякування; ізоляція; експлуатація.

Науковці Державного інституту проблем сім'ї та молоді й гуманітарного центру "Розрада" виділяють наступні прояви психічного (емоційного) насильства:

•- погрози: кинути дитину; самогубства; заподіяти фізичної шкоди і т.п.

•- використання привілеїв дорослих: поводження з дітьми як з рабами, підлеглими; поводження як із своєю власністю і т.п.

•- ізоляція: контролювання доступу дитини до інших людей; контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому; контроль спілкування дитини з друзями.

•- залякування: навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів.

•-  дитина є свідком знущань над іншими.

•- інші види емоційного насильства: приниження; образи; брутальність; створення постійних стресових ситуацій; постійні насмішки; постійне змінювання правил; непослідовність; брехня; використання дітей у конфліктах між батьками.

Поведінка дітей, які пережили психологічне насильство може бути як занадто нормативною, орієнтованою на похвалу, так і протестуючою. Дитина може реагувати на хронічне переживання психологічного насильства різними соматичними розладами: безпричинні підняття температури, біль в животі, головні болі й т.п.

До психологічного насильства рідко відносяться як до насильства, його вплив на життя дитини часто недооцінюють, воно рідко розглядається як причина для втручання. Поширеність цієї форми насильства важко виміряти в конкретних цифрах в силу того, що воно важко виявляється, погано формалізується.

Література:

•1. Алексеева И.А., Новосельский И.Г. Жестокое обращение с ребенком. Причины. Последствия. Помощь. - М.: Генезис, 2005. - 256 с.

•2. Зиновьева Н.О., Михайлова Н.Ф. Психология и психотерапия насилия. Ребенок в кризисной ситуации. - СПб.: Речь, 2003. - 248с.

•3. Проблема жорстокого поводження з дітьми: визначення та класифікація понять / Петрочко Ж.В. // Наукові записки / Національний педагогічний ун-т ім. М.Г. Драгоманова. - К., 2004. - Вип. 56: Педагогічні та історичні науки. - с.135-141.

Таблиця приниження або проблеми психологічного насильства над дітьми.

Коли ми чуємо словосполучення «насильство над дитиною», часто перед очима виникають картинки, пов’язані із сексуальним насильством або ж із биттям дітей. Це так. Але є ще один вид насильства, психологічне, на яке діти досить часто наражаються, зокрема й у сім’ї. Психологічне насильство викликає в дитини не менший біль і вкрай негативно впливає на формування особистості дитини загалом.

Дослідження, проведені в Україні, показали, що за два останні воєнні роки збільшилася кількість випадків насильства або жорстокого поводження з дітьми. Фахівці зазначили: кількість дітей, які зазнають фізичного насильства в сім’ї, практично дорівнює кількості дітей, які потерпають від психологічного насильства.

У контексті війни до чинників, що впливають на збільшення випадків насильства щодо дітей у сім’ї, можна віднести складне матеріальне становище, вживання алкоголю або наркотичних засобів одним із членів сім’ї, погіршення психоемоційного стану батьків унаслідок травми війни або стані дистресу.

Які дії батьків належать до психологічного насильства?

Словесні образи і приниження. Часом, розсердившись, і не в змозі впоратися з власним афектом, батьки обзивають дитину. А іноді образи стають невід’ємною частиною спілкування з дитиною.

Надмірний контроль. Батьки контролюють не тільки те, куди їх дитина пішла і з ким. Цілком нормальним вважається перевірити телефон або сторінки в соціальних мережах, а то й особисті речі дитини.

Приниження. Сюди належать не тільки принизливі звертання безпосередньо до дитини, але і прилюдне відчитування її за будь-який хибний вчинок, висміювання. Досить поширена історія, коли мама в присутності дитини розповідає по телефону подрузі, якою невдячною та виросла.

Вимоги, які не відповідають віку. Наприклад, коли батько вручає семирічній дитині книгу на 800 сторінок і вимагає, щоб вона її прочитала до кінця дня.

Залякування й погрози. Звучать залякування від класичного «віддам тебе в дитбудинок», «міліціонери прийдуть і заберуть тебе», до шантажу серцевими нападами. Також нерідкісними є погрози позбавити комп’ютера або спілкування з однолітками.

Емоційне відкидання. Дитиною не цікавляться, або цікавляться лише однією стороною її життя, наприклад, шкільними успіхами. Не цілують, не обіймають. Не вміють проявляти своїх почуттів щодо дитини. Будь-який прояв емоцій дитиною може бути висміяний або відкинутий зі словами «іди, мені не до тебе, мені зараз самому погано». Ще одна з форм емоційного відкидання, яку діти переносять особливо складно – ігнорування батьком. Після сварки батько просто замовкає, не говорить дитині ні слова й так може тривати днями, а то й тижнями.

Регулярні звинувачення. Дитину звинувачують у тому, у чому вона не винна: «через те, що ти так погано вчишся, я не можу знайти кращу роботу», «ти погано себе ведеш і тому мама захворіла», «якби не ти, я б давно вже виїхала в інше місто».

Ізолювання. Дитину замикають у кімнаті або для покарання залишають одну у квартирі. Забороняють спілкуватися з однолітками, чи то заборона спілкуватися в соціальних мережах і по телефону, чи заборона гуляти.

Наслідками психологічного насильства є:

– Погіршення психоемоційного стану дитини. Дитина відчуває себе непотрібною, кинутою. Дитина не здатна розуміти почуття оточуючих і проявляти власні.

– Занижена самооцінка. Внаслідок постійних образ дитина росте з упевненістю, що вона дурна і ні на що не здатна.

– Складнощі в побудові стосунків. На це впливає не тільки не сформована емоційна зрілість, а й те, що дитина не довіряє людям навколо.

У дітей, що зазнають психологічного насильства, розвиваються депресивні стани, психосоматичні захворювання, порушення сну й харчової поведінки, різні страхи. Діти можуть демонструвати агресивну, аутоагресивну або самодеструктивну поведінку. Такі діти не впевнені в собі. Їх можуть відвідувати думки про суїцид.

Що робити батькам?

Якщо ви опинилися в складній життєвій ситуації й не справляєтеся зі стресами, обов’язково зверніться до фахівця. Запорука психічного здоров’я вашої дитини – ваш стабільний емоційний стан. Звернувшись на гарячу лінію Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, ви можете отримати консультацію досвідченого фахівця.

Пам’ятайте, що дитина, як і доросла людина, потребує поваги, уваги й доброзичливого ставлення до себе.

Знаходьте час для спілкування з дитиною. Намагайтеся вислухати, надати допомогу й підтримку, коли це потрібно!

Ніколи не ображайте й не принижуйте своїх дітей. Кинута образу під час сварки може надовго залишити рану в душі вашої дитини. Не порівнюйте їх з іншими дітьми.

Не будьте надмірно вимогливими. Обіймайте, цілуйте дитину й говоріть їй про те, що ви її любите. Не забувайте хвалити й помічайте сильні сторони особистості дитини.

Будинок має бути тим безпечним місцем, де дитину люблять і чекають, приймають і захищають!

Психологічне насильство

 Всі ми звикли чути такі вирази як сексуальне або фізичне насильство над людиною. Але психологи також виділяють ще один тип знущань -  психологічне насильство . Ви ніколи про це не чули? Але насправді дуже багато сімей, де дружини або діти піддаються психічному насильству з боку чоловіків.

 Будь-яку людину можна спотворити не тільки фізично, а й морально . У результаті такі емоційно неврівноважені люди починають надалі знущатися над оточуючими і близькими. І дуже часто такі слова як "любов" і "прихильність" для них нічого не означають. І ось в щасливого спільного життя починаються проблеми - це приниження і загрози з боку чоловіка. До рукоприкладства не доходить, але от словами можна образити і принизити нітрохи не гірше, ніж ударами. Багатьом жінкам знайомі подібні ситуації, адже вони - жертви психологічного насильства.

 Психологічне насильство в сім'ї може мати кілька граней . Так, це може бути повне придушення волі іншої людини або ж тотальний контроль над будь-якими діями. У сім'ях з дітьми емоційне насильство також може торкнутися і дитини. Давайте розберемося, що ж представляє із себе психологічне насильство?

 Психологічне насильство можна описати як постійне приниження людини, яке призводить до загальмування розвитку особистості та придбання низки патологічних властивостей характеру . Але цей опис вірно тільки для дітей, над якими психологічно знущаються. У відносинах дорослих психічне насильство проявляється двояко. Це може бути повний контроль з боку чоловіка або ж страх дружини перед ним. У будь-якому випадку такі відносини побудовані на тому, що один панує, а другий покірливо підкоряється і не може і слово поперек вставити.

 Найгірше те, що жертви психічного насильства вже звикли, що ними командують , а вони підпорядковуються, і здається, що спробувати щось змінити вже пізно. Але насправді це не так. Таких ситуацій не існує. Завжди є можливість сказати "Ні!" психологічному насильству і почати змінювати своє життя на краще.

 Окремо варто згадати, що існують ситуації, коли будь-які вживаються спроби поміняти відносини в сім'ї один до одного неминуче призводять до конфліктів і рукоприкладства. Але в кожному разі, чоловік не прав, якщо не дає жінці права вибору і можливості висловитися з того чи іншого приводу.

 Та й жінки часто настільки звикли до такого життя, що у них вже немає сил щось міняти. А  з появою дитини все може стати тільки гірше . Ще гірше справи можуть складуться, якщо психологічному насильству піддається дитина від попереднього шлюбу. У цьому випадку можна часто почути звинувачення дитину в тому, що він нездара, його виховують, годують, а подяки від нього немає ніякої. Найгірший варіант розвитку подій - це залякування дитини, її відкидання і фізичне насильство. Внаслідок такого звернення психіка дитини травмується, і надалі йому стане дуже важко оговтатися від подібних потрясінь.

 Але  не можна дозволяти, щоб психологічне насильство тривало постійно , адже таке життя не призведе ні ту , ні іншу сторону ні до чого хорошого. Тому психологами розроблена спеціальна програма реабілітації, яка дозволяє як жертві, так і гвалтівнику навчитися правильно спілкуватися один з одним. З одного боку, жертва внутрішньо усвідомлює свої травми, примиряється з минулим. У результаті людина буде позбавлений від постійного стресу, який супроводжував його протягом декількох років. Гвалтівник ж у свою чергу повинен усвідомити, яке бути травмованим.

 Ви можете подумати, що тільки жертві психологічного насильства буде потрібна допомога психологів. Такий підхід використовують і зараз, але він не дає ефективних результатів. Адже в майбутньому гвалтівник знайде собі ще одну жертву, та й відносини вже не врятувати. Тільки  комплексний підхід дасть можливість врятувати відносини і позбавити обох людей від їхніх внутрішніх проблем .